Формула-1 — Гран-прі Австралії 2007

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гран-прі Австралії 2007
Австралія LXXII ING Australian Grand Prix
Дата 18 березня 2007 року
Місце Австралія Мельбурн
Траса Альберт-Парк
Довжина кола 5,303 км
Дистанція 307,574 км (58 кіл)
Погода Сонячно, сухо
Температура повітря +22°С, траси +41°С
Поул
1’26.072 Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі
Найшвидше коло
1’25.235
(41 коло)
Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі
Подіум
Переможець Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі
2 місце Іспанія Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес
3 місце Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес
Формула-1. 1-й із 17 етапів сезону 2007/ Гонка №769
Albert Lake Park Street Circuit in Melbourne, Australia.svg
18.Бразилія (2006) < 1 > 2.Малайзія
2006 < Гран-прі Австралії 2007 > 2008

Гран-прі Австралії 2007 року — перший етап чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1, було проведено з 16 по 18 березня 2007 року на трасі Альберт-Парк у Мельбурні (Австралія). Перемогу на цих перегонах святкував фін Кімі Ряйкконен з команди «Феррарі», який вперше виступав за цю команду. Ряйкконен повністю домінував протягом вікенду і став володарем хет-трику: виграв перегони, здобув поул-позишн та виграв спір серед пілотів за найшвидше коло.

Перед гран-прі[ред.ред. код]

Для багатьох пілотів це гран-прі було у чомусь дебютним і знаковим: чемпіон Алонсо вперше виступав за нову для нього команду «Макларен», у якій також дебютував і новачок Формули-1 Льюїс Хемілтон, Ряйкконен, у свою чергу, дебютував за «Феррарі». Для журналістів та вболівальників також було цікаво, як виступить команда «Рено», яка залишилась без свого чемпіона і на передсезонних тестах поступалась «Феррарі» та «Макларену». Дебютантами «Королеви автоспорту» стали також фін Хейкі Ковалайнен на «Рено» та німець Адріан Сутіл на «Спайкері».

Вільна практика[ред.ред. код]

Перша сесія[ред.ред. код]

Хмарно. Волога траса. Температура повітря +23°С, траси +27°С

Уночі в Мельбурні пройшов дощ, траси не встигла підсохнути, тому боліди були у дощовій гумі. Сесію виграв Алонсо, який показав найкращий час на останньому колі, коли траса значно підсохла. Другий результат показав Масса, третій — тест-пілот команди Заубер-БМВ Себастьян Феттель, а четветий — Дебютант Хемілтон.

Кімі Ряйкконен був покараний стюардами за перевищення швидкості на піт-лейн на 200 Євро.[1]

Друга сесія[ред.ред. код]

Хмарно. Температура повітря +21°С, траси +29°С

Сесія проходила на значно сухішій трасі, а тому гонщики спробували різні комплекти «сухої» гуми. Протягом сесії домінував Феліпе Масса, який і показав найшвидший час. Другим став Ряйкконен, а третім — Хемілтон. Алонсо показав тільки 7 -й час. Під час сесії зазнав аварії болід Рубенса Барікелло: через поломку паливного насосу Хейкі Ковалайнен різко скинув швидкість у третьому повороті, Рубенсу довелося відразу повертати ліворуч, але він не втримав машину і вона вдарилася у захисний бар'єр.[2]

Суботня сесія[ред.ред. код]

Хмарно. Температура повітря +21°С, траси +30°С

За годину до початку сесії пройшов короткий дощ, але траса підсохла до початку сесії. Та перший болід на трасу виїхав тільки після 20 хвилин з початку сесії. Найкращий час на останній хвилині сесії показав Ряйкконен, за ним розташувалися: Фізікелла, Хемілтон, а четвертим несподівано став Ентоні Девідсон на «Супер Агурі».[3]

Кваліфікація[ред.ред. код]

Сонячно. Сухо. Температура повітря +22°С, траси +41°С

Кваліфікацію виграв Кімі Ряйкконен, який на чотири десятих випередив Фернандо Алонсо. Третє місце посів пілот команди «Заубер-БМВ» Нік Хайдфельд. Пілоти японської команди «Супер Агурі» після непоганого виступу на вільній практиці показали пристойний результат і у кваліфікації: Сато посів десяте місце, а Девідсон — одиннадцяте. Сато став першим пілотом, який, виступаючи за «Супер Агурі», зміг пройти у третє коло кваліфікації.

Другий пілот «Феррарі», Феліпе Масса, не зміг скласти гідну конкуренцію лідерам через відмову коробки передач і опинився лише на шістнадцятій позиції.[4] Але вже перед стартом гран-прі механіки замінили двигун на боліді Масси, тому останній повинен був стартувати з останньої позиції.[5]

Перегони[ред.ред. код]

Сонячно. Сухо. Температура повітря +22°С, траси +41°С

Старт Ряйкконену вдався, він утримав лідерство, Алонсо ж навпаки — старт провалив і пропустив відразу двох гонщиків: Ніка Хайдфельда і Льюїса Хемілтона. Більше ніяких перестановок серед лідерів на початку перегонів не відбулося. А в цей час Феліпе Масса, що стартував з останньої лінії стартового поля, обігнав цілий ряд пілотів.

На 15-му колі першим на піт-стоп заїхав Нік Хайдфельд, що йшов другим, але повернувся у пелотон він вже на сьому позицію. Ряйкконен заїхав у бокси на 18-му колі, пропустивши у лідери дебютанта Формули-1 Льюїса Хемілтона. Першим з пілотів «Макларену» на піт-стоп поїхав Алонсо (на 22-му колі), через коло за ним послідував і Хемілтон. Молодий британець захистив свою позицію і не пропустив поперед себе Алонсо. Разом з тим обидва пілоти «Макларену» завдяки пізнішому піт-стопу змогли обігнати Хайдфельда.

У цей час Ряйкконен продовжував нарощувати свій відрив і на середину перегонів збільшив його до 17 секунд. Роберт Кубіца зміг обігнати свого напарника по команді, але на 37-му колі його болід уповільнився і вести подальшу боротьбу він не зміг. Завдяки помилці іншого дебютанта, Хейкі Ковалайнена, Масса зміг потрапити на восьме місце.

На 42-му колі свій другий піт-стоп здійснив лідер перегонів Ряйкконен. На наступному колі до боксів заїхав Хемілтон, Алонсо ж залишився ще на два кола у пелотоні, що дозволило йому у підсумку випередити свого напарника. Але нав'язати боротьбу лідеру іспанець так і не зміг.[6]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Льюїс Хемілтон став першим гонщиком-дебютантом, який фінішував на подіумі на своєму першому гран-прі, після Жака Вільнева, який зробив це у сезоні 1996 року.
  • Перед стартом у Кімі Ряйкконена зламалось радіо і він всі перегони провів без зв'язку, але це не завадило йому виграти гран-прі.[7]

Класифікація[ред.ред. код]

Кваліфікація[ред.ред. код]

Пілот Команда 1 частина 2 частина 3 частина
1 Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі 1:26.644 1:25.644 1:26.072
2 Іспанія Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес 1:26.697 1:25.326 1:26.493
3 Німеччина Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 1:26.895 1:25.358 1:26.556
4 Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 1:26.674 1:25.577 1:26.755
5 Польща Роберт Кубіца Заубер-БМВ 1:26.696 1:25.882 1:27.347
6 Італія Джанкарло Фізікелла Рено 1:27.270 1:25.944 1:27.634
7 Австралія Марк Веббер Ред Булл-Рено 1:26.978 1:26.623 1:27.934
8 Італія Ярно Труллі Тойота 1:27.014 1:26.688 1:28.404
9 Німеччина Ральф Шумахер Тойота 1:27.328 1:26.739 1:28.692
10 Японія Такума Сато Супер Агурі-Хонда 1:27.365 1:26.758 1:28.871
11 Велика Британія Ентоні Девідсон Супер Агурі-Хонда 1:26.986 1:26.909
12 Німеччина Ніко Росберг Вільямс-Тойота 1:27.596 1:26.914
13 Фінляндія Хейкі Ковалайнен Рено 1:27.529 1:26.964
14 Велика Британія Дженсон Баттон Хонда 1:27.540 1:27.264
15 Австрія Александр Вюрц Вільямс-Тойота 1:27.479 1:27.393
16 Бразилія Феліпе Масса[8] Феррарі 1:26.712 без часу
17 Бразилія Рубенс Барікелло Хонда 1:27.679
18 США Скотт Спід Торо Россо-Феррарі 1:28.305
19 Велика Британія Девід Култхард Ред Булл-Рено 1:28.579
20 Італія Вітантоніо Ліуцці Торо Россо-Феррарі 1:29.267
21 Німеччина Адріан Сутіл Спайкер-Феррарі 1:29.339
22 Нідерланди Крістіан Альберс Спайкер-Феррарі 1:31.932

Перегони[ред.ред. код]

Пілот Команда Кіл Час Старт Очок
1 Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі 58 1:25:28.770 1 10
2 Іспанія Фернандо Алонсо Макларен-Мерседес 58 +7.2 2 8
3 Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 58 +18.5 4 6
4 Німеччина Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 58 +38.7 3 5
5 Італія Джанкарло Фізікелла Рено 58 +66.4 6 4
6 Бразилія Феліпе Масса Феррарі 58 +66.8 22[8] 3
7 Німеччина Ніко Росберг Вільямс-Тойота 57 +1 коло 12 2
8 Німеччина Ральф Шумахер Тойота 57 +1 коло 9 1
9 Італія Ярно Труллі Тойота 57 +1 коло 8
10 Фінляндія Хейкі Ковалайнен Рено 57 +1 коло 13
11 Бразилія Рубенс Барікелло Хонда 57 +1 коло 16
12 Японія Такума Сато Супер Агурі-Хонда 57 +1 коло 10
13 Австралія Марк Веббер Ред Булл-Рено 57 +1 коло 7
14 Італія Вітантоніо Ліуцці Торо Россо-Феррарі 57 +1 коло 19
15 Велика Британія Дженсон Баттон[9] Хонда 57 +1 коло 14
16 Велика Британія Ентоні Девідсон Супер Агурі-Хонда 56 +2 кола 11
17 Німеччина Адріан Сутіл[10] Спайкер-Феррарі 56 +2 кола 20
схід Австрія Александр Вюрц Вільямс-Тойота 48 зіткнення 15
схід Велика Британія Девід Култхард Ред Булл-Рено 48 зіткнення 18
схід Польща Роберт Кубіца Заубер-БМВ 36 коробка передач 5
схід США Скотт Спід Торо Россо-Феррарі 28 прокол 17
схід Нідерланди Крістіан Альберс Спайкер-Феррарі 10 зіткнення 21[11]

Найшвидше коло: Кімі Ряйкконен — 1:25.235

Кола лідирування: Кімі Ряйкконен — 52 (1-18, 23-42, 45-58); Льюїс Хемілтон — 4 (19-22); Фернандо Алонсо — 2 (42-43).

Примітки і посилання[ред.ред. код]

  1. Гран При Австралии : Пятница : Свободные заезды. Первая часть свободных заездов (російською). www.f1news.ru. Процитовано 16.03.2007. 
  2. Гран При Австралии : Пятница : Свободные заезды. Вторая часть свободных заездов (російською). www.f1news.ru. Процитовано 16.03.2007. 
  3. Гран При Австралии : Суббота : Свободные заезды (російською). www.f1news.ru. Процитовано 17.03.2007. 
  4. Гран При Австралии : Квалификация (російською). www.f1news.ru. Процитовано 06.12.2007. 
  5. Массе сменили двигатель (російською). www.f1news.ru. Процитовано 06.12.2007. 
  6. OF1 №2 апрель 2007 (російською). www.of1.ru. с. 15. Процитовано 18.12.2007. 
  7. Райкконен начинает и выигрывает (російською). www.f1news.ru. Процитовано 18.12.2007. 
  8. а б Масса був покараний за заміну двигуна перед перегонами. Його результат у кваліфікації був знижений на 10 місць. Тому він стартував з 22 місця.
  9. Дженсон Баттон покараний штрафом «проїзд через піт-лейн» за перевищення швидкості на піт-лейні.
  10. Адріан Сутіл покараний штрафом «проїзд через піт-лейн» за ігнорування синіх прапорів, потім штрафом «проїзд через піт-лейн» за перетин білої лінії на виїзді з піт-лейн.
  11. Крістіан Альберс стартував з піт-лейн через заміну шасі після кваліфікації

Джерела Інтернет[ред.ред. код]