Портал:Геологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розділ Вікіпедії: Геологія
Проект  |  Портал


редагувати
  Геологія
Карта геологічних провінцій світу
Океанічна кора
   0-20 Ma
   20-65 Ma
   >65 Ma
Континентальна кора
   Великі масиви інтрузивів
   Потоншана континентальна кора

Геоло́гія (від грец. γῆ — земля, і грец. λογος — наука) — комплекс наук про тверду оболонку Землі, історію її розвитку та процеси, що її створили.

Предмет геології

Геологія — це велика фундаментальна галузь науки. Вона об'єднує велику кількість наук.

Нижче перераховані розділи геології.

редагувати
 FA gold ukr.png Вибрана стаття

Поклади торфу знайдено в багатьох місцях по всьому світу, найбільш великі з них в Росії, Ірландії, Шотландії, на півночі Німеччини, в Скандинавії, Канаді та США (штати Мічиґан та Флорида).

Більшість торф'яних покладів (близько 80 %) розташовані в верхніх широтах; близько 60 % всіх заболочених територій у світі мають запаси торфу. Найбільші торф'яні масиви зосереджені на великих низинах.

Торф'яні родовища Білорусі є найбільшими у всій Східній Європі (не враховуючі Росії) і займають площу близько 24 000 км². Найбільша формація торфу розташована на Прип'ятських болотах півдня країни та біля Мінська. В країні торф використовувався як паливо протягом багатьох років. Пік його використання в енергетиці припадає на 1970-ті та 1980-ті роки. Використання торфу як палива призупинилось в 1986 і надалі виробництво торфу обмежилось торф'яними брикетами, які йшли загалом на побутові потреби. Зі всього обсягу паливного торфу, що добувався, на 2001 рік це було приблизно 3 млн тон на рік, 2 млн надходили на заводи з брикетування торфу. Споживання торфу теплостанціями становило близько 300 тис. тон на рік. Решта торфу експортувалася або закуповувалася невеликими місцевими споживачами..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічна термінологія

Осадонакопичення (рос. осадконакопление, англ. sedimentation; нім. Sedimentanhäufung f, Sedimentation f) –

Осадові породи. Середній тріас. Юта, США.

Осадонакопичення - процес взаємодії поверхневих геосфер Земліатмосфери, гідросфери і літосфери за участю різних організмів (біосфери), який веде до утворення осадів на поверхні суші, в ріках, озерах, морях, океанах.

Джерело енергії для процесу осадконакопичення – сонячна радіація, що трансформується на поверхні Землі і у водних басейнах в різні біологічні і геологічні процеси. Джерелом речовини для утворення осадів є продукти вивітрювання і перемиву порід суші, берегів водних басейнів, життєдіяльності організмів, вулканічних вивержень і матеріалу, що надходить із космосу..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 High-contrast-camera-photo-2-blue.svg Вибране зображення
редагувати
  Обрані магматичні гірські породи
Мікрофотографії структур магнетитових залізистих кварцитів (Валявкінське родовище, Криворізький басейн)

Магнетит (рос. магнетит, англ. magnetite, magnetic iron ore, ferroferrite, нім. Magneteisenerz n, Magneteisenstein m, Magnetit m) – мінерал заліза класу оксидів та гідрооксидів.


Формула: FeFe2O4. Містить (%): FeO – 31,0; Fe2O3 – 69,0. Склад і властивості мінливі і залежать від умов утворення. Домішки: Ti, Mg, Al, V, Cr, Ni, Co, Mn, Ge. Сингонія кубічна. Густина 5,175. Твердість 6,0-6,5. Колір чорний. Блиск напівметалічний. Непрозорий. Форми виділення – дрібнозерниста суцільна маса, дрібна вкрапленість, кристали октаедричні, рідше ромбододекаедричні, дуже рідко кубічні. Деякі зразки мають полярність і самі є природними магнітами..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані осадові гірські породи
Глини в пластах осадових порід.


Гли́на  (англ. clay, нім. Töne m pl)— пластична осадова гірська порода, що складається в основному з глинистих мінералів (каолініт, гідрослюди тощо). Тип глини виділяють за переважанням в ній того чи іншого глинистого мінералу. Глини становлять близько 50 % всіх осадових гірських порід земної кори.

Глини — землисті незцементовані гірські породи, утворені частинками розміром менше 0,01 мм переважно глинистих, а також інших мінералів, що здатні з водою утворювати пластичну тістоподібну масу, яка при висиханні зберігає надану форму, а після випалювання набирає твердість каменю і міцність.

За характером технологічних вимог промисловості серед глин виділяють чотири найважливіші групи: легкоплавкі, вогнетривкі та тугоплавкі; каоліни; адсорбційні (високодисперсні монтморилонітові).

Глина може бути білою, сірою, червоною, жовтою, блакитною або чорною. За розташуванням виділяють глину підстелення..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані метаморфічні гірські породи

Мармур (англ. marble, нім. Marmor) — карбонатна дрібно-, середньо- та крупнозерниста метаморфічна гірська порода, що утворилася внаслідок перекристалізації вапняку або доломіту.

В перекладі з грецької — мармур — сяючий камінь.

Складається головним чином з кальциту, іноді з домішками доломіту. Колір білий. Мармур з домішками — рожевого, жовтого, сірого й чорного кольорів. Твердість 3. Густина в залежності від домішок від 1900 до 2800 кг/м3; опір стисненню 100–250 МПа; опір зламу 10-30 МПа; водопоглинання 0,15-0,50%; пористість не більша за 1%. Найбільшою міцністю і найкращою поліровністю відрізняються дрібнокристалічні М. із зубчатим зв'язком зерен. Мармур відрізняються винятковою різноманітністю забарвлення і малюнка. Особливо ціняться білі однорідні відміни (статуарний, скульптурний мармур) завдяки здатності пропускати світло на певну глибину і створювати відтінки..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані мінерали
кристал алмазу в породі

Алма́з (від араб. ألماس‎, almās — нездоланний, англ. diamond; нім. Diamant) — безбарвний прозорий мінерал класу самородних неметалів, тверда кристалічна кубічна алотропна видозміна Карбону. Алмаз належить до дорогоцінних каменів і є найтвердішою з відомих речовин (твердість 10 за шкалою Мооса за означенням). Алмази можуть бути як природними, так і синтетичними. Промислові алмази завдяки своїй надзвичайній твердості використовуються для шліфування, свердління і різання, буріння твердих гірських порід, обробки твердих металів та їхніх сплавів тощо.

Найбільші родовища алмазу розташовані в Південній Африці та в Якутії. Щорічний світовий видобуток алмазу становить приблизно 300 кг. В останні роки алмаз почали одержувати штучно при дуже високих тисках і високій температурі.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані горючі корисні копалини
Експорт та імпорт нафти

На́фта[1](від грец. ναφθα; лат. petroleum, від грецької Πέτρα (камінь) латини: oleum (олія)), також земляна́ олі́я, теку́чка або кип'я́чка — горюча корисна копалина, складна суміш вуглеводнів різних класів з невеликою кількістю органічних кисневих, сірчистих і азотних сполук, що являє собою густу оліїсту рідину. Забарвлення в неї червоно-коричневе, буває жовто-зелене і чорне, іноді зустрічається безбарвна нафта.[2] Нафта має характерний запах, легша за воду, у воді нерозчинна..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані рудні корисні копалини

Марганцеві руди (рос. марганцевые руды, англ. manganese ores; нім. Manganerze n pl) — мінеральні утворення з вмістом манґану у таких кількостях, при яких його доцільно вилучати за сучасного рівня розвитку техніки. М.р. почали використовуватися в кінці XVIII ст. для виготовлення фарб і медичних препаратів. У природі відомо близько 160 мінералів, що вміщують манґан. Основні з них (вміст манґану до 72%) — псиломелан (45-60%), брауніт (69%), піролюзит (63,2%), манґаніт (62,5%), родохрозит (47,8%), гаусманіт (72%), манґанокальцит (7-25%), родоніт (32-41%), вернадит (44-52%), олігоніт (23-32%).

Розрізняють такі М.р.:

  • оксидні,
  • карбонатні,
  • оксидно-карбонатні.::::::::::::::::читати далі
редагувати
  Обрані нерудні корисні копалини
Кам'яна сіль

Кам'яна́ сіль — осадова гірська порода, складена більше, ніж на 90% галітом. Також галіт часто називають кам'яною сіллю.

Кам'яна сіль - безбарвна або сніжно-біла, частіше забарвлена домішками глин, тальку (сіра), оксидами і гідрооксидами заліза (жовта, оранжева, рожева, червона), бітумами (бура) осадова гірська порода з групи евапоритів.

Містить хлориди і сульфати натрію, калію, магнію і кальцію, броміди, йодиди, борати, гіпс, домішки карбонатно-глинистого матеріалу, доломіт, анкерит, магнезит, бітуми і т.д...

Поклади К.с. відомі у всіх геол. системах. Найважливіші зосереджені в кембрійських, девонських, пермських і третинних відкладах. К.с. складають потужні пластові поклади і ядра склепінчастих структур (соляних куполів і штоків), утворюють прошарки, лінзи, гнізда і вкраплення в інш. породах.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані родовища та басейни горючих корисних копалин
Нафтоносні райони Середнього Сходу

Нафтогазоносний басейн Перської затоки — область унікальної концентрації нафти й газу. Запаси нафти 53 млрд т, газу — 26.7 трлн. м³.


Площа 293 тис. км², з них 290 тис. км² акваторії. 371 нафтове і газонафтове та 55 газових родовищ. м³..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані родовища та басейни рудних корисних копалин

Борборема (Borborema) — район скарнових родовищ руд вольфраму і рідкіснометальних пегматитів у Бразилії. Більшість родовищ відкрита і розробляється з 40-х років XX століття.

Район складений метаморфізованими відкладами Бразильського щита протерозойської доби серії Сеара (кварцити, окварцовані слюдяні сланці, граувакки, аркози, конгломерати, біотит-ґранатові сланці, лінзи вапняків, мармурів, амфіболіту і тактитів). Породи утворюють антиклінальну складку і прорвані інтрузіями гранітів, аплітів, діоритів, монцонітів, пегматитів, розбиті численними тектонічними порушеннями. Дві смуги родовищ руд вольфраму (загальним числом близько 300) пов'язані з дрібнозернистими скарноподібними породами — тактитами, складеними ґранатом, піроксеном, епідотом, кальцитом і кварцем, а також роговою обманкою, везувіаном, воластонітом, флюоритом і турмаліном. Рудні тіла лінзоподібної форми; довжина — дек. км, потужність до 2 м. Середній вміст WO3 в руді 0,8%. Загальні запаси руди бл. 10 млн т. Найбільші родовища — Кішаба, Мальяда-ду-Анжику, Мальяда-Лімпа, Брежу, Бодо (Боду), Кафука, Боніту..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані родовища та басейни нерудних корисних копалин
Карта Делаверського басейну

Делаверський басейн — основна сировинна база нафтопереробної та калійної промисловості США. Розташований в штаті Нью-Мексико і Техасі.

Калієносний басейн відкритий у 20-і роки 20 століття. Промислове освоєння — з 1931 року.

Розміри басейну 265х153 км. Експлуатується Карлсбадське родовище, в межах якого відкрито 35 пластів калійних солей верхньопермської доби. Промислові запаси K2O близько 100 млн т. Потужність калієносного горизонту 75 м.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані геологічні структури Землі

Західноєвропейська платформа - являє собою зруйновану герцинську складчасту споруду у фундаменті і мезозойський осадовий чохол. Платформа заходить вузьким «язиком» у межі Західної України і занурюється під товщу порід Передкарпатського прогину. Подібна за формуванням до Скіфської плити.

Західноєвропейська платформа являє собою монокліналь півн.-східного падіння, яка в західній частині має назву Передсудетської, а в сході – Краківсько-Сілезької. Герцинський фундамент представлений дислокованими.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічні списки
редагувати
 Sub-arrows.svg Категорії


редагувати
 FA gold ukr.png Добра стаття
Бурильник додає в розчин піноутворювач

Бурови́й ро́зчин (рос. буровой раствор; англ. drilling fluid, drilling mud; нім. Spülung, Bohrschlamm, Spülflüssigkeit) — складна багатокомпонентна дисперсна система суспензійних, емульсійних і аерованих рідин, які застосовуються для промивання свердловин у процесі буріння.

Використання бурових розчинів для буріння свердловин запропоновано вперше у 1833 році французьким інженером Фловілем, який, спостерігаючи операцію канатного буріння, під час якої апарат буріння натрапив на воду, помітив, що фонтануюча вода дуже ефективно видаляє буровий шлам із свердловини. Він задумав апарат, в якому передбачалося закачувати воду під бурову штангу, звідки буровий шлам виштовхувався водою на поверхню між буровою штангою і стовбуром свердловини. Принцип залишився незмінним досі. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибрані списки в області геології


редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обрана ілюстрація
Cararra-Steinbruch retouched.jpg
редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис геології. Еволюційні геологи
Georges-Louis Leclerc, Comte de Buffon.jpg

Жорж-Луї Леклерк де Бюффон (фр. Georges-Louis Leclerc de Buffon), також просто Бюффон, нар. 7 вересня 1707, Монбар, Бургундія — пом. 16 квітня 1788, Париж) — французький натураліст, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач XVIII століття . Основна праця Бюффона — «Природнича історія» в 36 томах. Висловив ідею про єдність рослинного і тваринного світу. Автор так званої задачі Бюффона. Член Паризької академії наук.

Бюффон народився 7 вересня 1707 року в бургундському містечку Монбар як старший син Бенжамена-Франсуа Леклерка, що був головою Соляної палати (фр. président du grenier à sel) в Монбарі. Мати Бюффона — Анн-Крістін Марлен — була освіченою жінкою й походила з дуже заможної родини. Зразу після народження сина вона одержала великий спадок. У 1714 році помер її дядько, Жорж Луї Блазон, який був збирачем податків для герцога Савойського. Після смерті вдови Блазон мати Бюффона одержала ще один великий спадок. Тож у 1718 році її чоловік вклав гроші, придбавши неподалік від Монбара садибу Бюффон. Невдовзі він також купив посаду парламентського радника в Діжоні, куди родина й переїхала..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис геології. Мінералоги
Олександр Євгенович Ферсман

Олександр Євгенович Ферсман (27 жовтня (8 листопада) 1883(18831108), Санкт-Петербург — 20 травня 1945, Сочі) — радянський геохімік і мінералог, один з основоположників геохімії. Дійсний член, віце-президент (1926–1929) Академії наук СРСР.

Олександр Євгенович Ферсман народився у Санкт-Петербурзі. Закінчив гімназію в 1901 р.

Поступив у Новоросійський університет, потім перевівся у Московський університет. Учень В. І. Вернадського — згодом першого Президента Академії наук України. Перші кроки у мінералогії О.Ферсман здійснив у Криму, біля Сімферополя, у лабораторії свого дядька А. Е. Кесслера. Тут ще раніше серед багатої кримської природи він виростав у дитинстві. У юнацтві здійснив багато походів по Криму..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис геології. Літологи
Tkachuk.GIF

Ткачу́к Лук'я́н (* 15 (28) жовтня 1902(19021028), Немиринці — † 20 червня 1981, Київ) — український радянський вчений в галузі літологічного, петрологічного і петрогенетичного вивчення осадових, осадово-вулканогенних і магматичних гірських порід, доктор геологомінералогічних наук (з 1945 року), професор1945 року), академік АН УРСР17 березня 1972 року[3]).

Народився 15 (28 жовтня) 1902 року в селі Немиринцях (тепер Ружинського району Житомирської області) в селянській родині. З 1923 року навчався на факультеті професійної освіти геолого-географічного циклу Вінницького інституту народної освіти, а потім перейшов до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1926 році. У 19261929 роках навчався в аспірантурі при Інституті геологічних наук..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис геології. Петрологи
Якоб Юганнес Седергольм

Седергольм Якоб Йоханнес (20 липня 1863, Гельсінкі, — 26 червня 1934, там же) — фінський геолог і петрограф. Директор геологічної комісії Фінляндії (1893—1933 рр.).

Геологія і петрографія докембрійських гірських порід Фінляндії.

Увів у петрографію термін «мігматит» (1907) і опрацював вчення про мігматити. На честь Якоба Седергольма названо мінерал з групи піротинуседерхольміт (селенід нікелю b-NiSe)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис геології. Седиментологи

Сеньковський Юрій Миколайович (* 20 квітня 1931, Львів) — український геолог, учений у галузі генетичної літології, теоретичної мінералогії, геологічної та геохімічної палеоокеанографії.

Завідувач відділу седиментології провінцій горючих копалин Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України1980), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор, член-кореспондент НАН України (1997), лауреат премії імені В. І. Вернадського НАН України (1994)[4], член Наукового товариства імені Шевченка, член Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис геології. Геологи корисних копалин

Етьєн Шарль де Монтбрет Кокьюбет (фр. Charles Coquebert de Montbret) (народився в Парижі 3 липня 1755. Помер у Парижі 9 квітня 1831) — консул Франції в Гамбурзі до і професор статистики в Школі видобутку корисних копалин після Великої французької революції (1789—1799). Редактор першого у світі гірничого журналу Annales des Mines (1794).


Етьєн Шарль де Монтбрет Кокьюбет — син радника Рахункової палати Франції. Вивчав іноземні мови і захоплювався природничими науками. У 1773 році в 18 років був прикомандирований в якості секретаря в канцелярії консульства у Версалі. У 1774 році відправлений до Гамбурга, як комісар Військово-Морського Флоту в 1777 році і генеральний консул в ганзейских міст. У 1786 році став наступником свого батька у Рахунковій палаті, до зникнення заряду в 1791 році. У 1789 році він був відправлений в Дублін в якості генерального агента військово-морського флоту і торгівлі, в супроводі свого сина Ернеста. З весни 1794 року був призначений керівником організації нової системи мір і ваг (постала від 1 серпня 1793 р.).

Етьєн Шарль де Монтбрет Кокьюбет викладає курс з фізичної географії та родовищ корисних копалин в гірничому училищі в 1796—1797 рр., а також викладає в інших школах..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис наук про Землю. Геохронологи та стратиграфи

[[Файл:|120пкс|праворуч]] Сергій Вікторович Мейєн (нар. 17 грудня 1935 — † 30 березня 1987) — геолог, еволюционіст, палеоботанік, доктор геолого-мінералогічних наук (1969). В 1958–1987 роках співробітник Геологічного інституту АН СРСР (нині — РАН).

Висунув принцип хронологічної взаємозамінності ознак в стратиграфії і концепцію глобального флорогенезу, засновану на аналізі всього викопного матеріалу щодо наземних рослин. Розвинув концепцію номогенезу.

Сергій Вікторович Мейєн народився в Москві 17 грудня 1935 року в родині нащадка голландських емігрантів.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис геології. Інженери-геологи

Гіві Дмитрович Джавахішвілі (груз. გივი ჯავახიშვილი; 18 грудня 1912 - 10 листопада 1985) - грузинський радянський державний діяч. Голова Ради міністрів Грузинської РСР (1953-1975).

Народився в родині лікаря Дмитра Джавахішвілі й Ганни Магалашвілі.

1934 закінчив Закавказький індустріальний інститут, за фахом – інженер-геолог. У 1934-1941 роках був начальником гідрогеологічних партій.

У 1942-1944 роках завідував відділом Держплану Раднаркому Грузинської РСР. Після цього був інструктором відділу пального та енергетики ЦК КП(6) Грузії. З 1945 до 1947 року - заступник завідувача відділу пального та енергетики ЦК КП(6) Грузії. У 1947-1948 роках обіймав посаду заступника секретаря ЦК КП(б) Грузії з паливно-енергетичної промисловості та завідувача паливно-енергетичного відділу ЦК КП(б) Грузії. З 1948 до 1952 року - завідувач відділу важкої промисловості ЦК КП(б) Грузії.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис геології. Математикогеологи

Вільям Крумбейн (англ. William Christian Krumbein) (19021979) — відомий американський геолог. На його честь названа медаль Міжнародної асоціації математичної геології (англ. Association for Mathematical Geology) — IAMG. Ця медаль була заснована на 25-му Міжнародному геологічному конгресі в Сіднеї, в 1976 році. Вільям Крумбейн був одним із засновників IAMG.

Крумбейн народився в Бівер-Фолс, Пенсильванія, США, в січні 1902 року і помер 18 серпня 1979 року.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис геології. Астрогеологи
Gene shoemaker with rocket belt.jpg

Юджин Шумейкер (англ. Eugene Merle Shoemaker; 28 квітня 1928, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США18 липня 1997, Аліс-Спрінгс, Австралія) — американський вчений-геолог, планетолог. Засновник наукового напрямку — астрогеології. Один з першовідкривачів комети Шумейкерів-Леві 9, яка врізалася в Юпітер.

У 19 років отримав диплом бакалавра Каліфорнійського технологічного інституту. Спочатку працював у геологічній службі США, розвідував поклади урану в Колорадо та Юті. 1951 року одружився з Керолін Спеллман. Після відвідин Аризонського метеоритного кратера (1952 року) зацікавився походженням кратерів на Місяці.

Виконав порівняльне дослідження невеликого кратера, що утворився внаслідок ядерного вибуху в Юті, з Аризонським кратером. 1954 року отримав диплом фахівця. Докторський ступінь отримав 1960 року за дослідження Аризонського кратера..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані геологічні пам'ятки
Monumentvalley.jpg
Долина монументів

Долина монументів або Долина пам'ятників (навахо Tsé BiiNdzisgaii, англ. Monument Valley) — унікальне геологічне утворення, розташоване на північному сході штату Аризона і на південному сході штату Юта (США), вздовж кордону між штатами, на території резервації індіанського племені навахо, один з національних символів Сполучених Штатів Америки.

Долина монументів розташована в районі так званих «Чотирьох кутів» на кордоні штатів Аризона і Юта, на захід від кордону штатів Колорадо та Нью-Мексіко. Долина розташована на вистоті 1900 м і є частиною плато Колорадо. Температура в Долині монументів коливається від - 3 °C узимку до 30 °C улітку. Опади, щостановлять на рік близько 20 см, перепади температури та вітер є основними факторами вивітрювання порід, які сприяли утворенню Долини монументів. Верхній шар рівнини, що складається з м'яких осадових порід, був повністю зруйнований, але над рівною пустельною поверхнею залишився ряд скель-останців, складених з менш вразливого щодо вивітрюванню червоного пісковика..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічна періодика

}}

редагувати
  Геологічна література
The basis for the widely used folk classification for clastic and carbonate rocks
  • Gribble, C.D.; Hall, A.J. (1993). Optical Mineralogy: Principles And Practice. London: CRC Press. ISBN 9780203498705. 
  • Tisljar, S.K. Haldar, Josip (2013). Introduction to mineralogy and petrology. Burlington: Elsevier Science. ISBN 9780124167100. 
  • Moses, Alfred J. (1918–1920). «Mineralogy». У Ramsdell, Lewis S.. Encyclopedia Americana: International Edition. 19. New York: Americana Corporation. pp. 164–168. 
  • Perkins, Dexter (2014). Mineralogy. Pearson Higher Ed. ISBN 9780321986573. 
  • Géologie, Dunod, coll. « Sciences Sup », Paris, 2006 ISBN 978-2-10-049459-0 Шаблон:Présentation en ligne
  • , Dictionnaire de géologie, Dunod, Paris, 2010 ISBN 978-2-10-054778-4
  • L. Moret, Précis de géologie, 4×10{{{1}}} éd., Masson et Cie., Paris, 1962
  • Aubouin, Brousse et Lehman, Précis de géologie, Dunod, Paris, 1975.
  • J.Y Daniel et al., Sciences de la Terre et de l’univers, Vuibert, Paris, 1999.
  • Pierre Martin, Géologie appliquée au BTP, Eyrolles, Paris, 2010.

}

редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Геологічні сайти
редагувати
  Обрані науково-дослідні геологічні експедиції


редагувати
 Crystal Clear app kservices.png Корисні шаблони
редагувати
 Emblem-pen-new.svg Нові статті
  • Апо — почато 1 липня 2018 користувачем Nikponik


Усього знайдено статей: 26277 (3 липня 2018)




редагувати
 Info blue.svg Вікіпроекти
редагувати
 Commons-emblem-notice.svg Братні портали


Головна сторінкаПоточні подіїПортал спільнотиСписок порталів


Архітектура... • Анархізм • Антропологія • Біографії • Науки про життя... • Війна... • Вільне програмне забезпечення • Гастрономія • Економіка • Енергетика • Етнологія • Ігри • Інформаційні технології • Історія... • Книги • Комунізм • Культура • ЛГБТ • Математика • Медицина • Мистецтво... • Міфологія • Наука • Науки про Землю... • Освіта • Пиво • Пластунство • Політологія • Право • Природничі науки... • Програмування • Психологія • Релігія... • СНІД • Соціологія • Спорт... • Техніка... • Туризм • Фемінізм • Філософія

Україна... • Регіони... • Діаспора • Українська повстанська армія • АТО • Географія • Наука • Мистецтво • Література • Сучасна література • Мова • Музика • Рок • Кінематограф • Спорт • Чемпіонат Європи з футболу 2012 • Караїми

Географія... • Австралія • Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна Америка • Північна Америка • Країни світу...
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проекти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш

  1. Староукраїнська назва нафти — кип'ячка та ропа трапляються в документах XVI ст.; Ропа, Роп'янка, Ропиця — назви багатьох карпатських сіл, в яких відомі виходи нафти на земну поверхню.
  2. М. М. Скаткін // Природознавство: підручник для 4 класу. — К.: «Радянська школа», 1967. с.256 (сторінки:68-69)
  3. Сайт Національної академії наук України
  4. Сайт Національної академії наук України
  5. а б в Mather та Mason, 1967
  6. Dean, Dennis R. (1992). James Hutton and the history of geology. Ithaca: Cornell University Press. с. 30–83. ISBN 9780801426667. 
  7. Online facsimile