Клер Голлінгворт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клер Голлінгворт
Клер Холлінгворт.jpg

Клер Голлінгворт у 1942 році
Народилася 1911(1911)
Knighton[d][1][2][3]
Померла 10 січня 2017(2017-01-10)
Гонконг
Громадянство (підданство) Flag of England.svg Англія
Національність англійка
Діяльність журналістика
Нагороди
Офіцер ордена Британської імперії

Клер Голлінгворт, OBE (англ. Clare Hollingworth; 10 жовтня 1911 — 10 січня 2017) — англійська журналістка та письменниця, яка першою повідомила про початок Другої світової війни[джерело?].

Біографія[ред.ред. код]

Клер Голлінгворт народилася 10 жовтня 1911 року у місті Лестер (графство Лестершир).

Кар'єра[ред.ред. код]

Вона була першим військовим кореспондентом, яка повідомила про початок Другої світової війни, описавши події «сенсацією століття».[4] Як кореспондент «Дейлі Телеграф» у 1939 році під час поїздки з Польщі в Німеччину вона повідомила про німецькі війська, сконцентровані на кордоні з Польщею. Заголовок газети звучав так: «1000 танків скупчилися на кордоні Польщі. Десять дивізій доповідають про готовність до негайного удару»[5]. Стаття не містила прізвища журналістки, що було поширеною практикою для тогочасних газет. Три дні по тому вона була першою, хто повідомив про німецьке вторгнення в Польщу.[6]

Її стаж журналіста налічував понад 40 років, під час війни Голлінгворт працювала в Румунії, Туреччині, Греції та країнах Східної Африки. У повоєнний час Клер не залишила гарячі точки планети, відвідавши Палестину, Китай, Іран, Ірак, В'єтнам. З нею зустрічалися арабські шейхи та саудівські принци, що раніше не допускали до себе жінок-журналістів. Своє прощальне інтерв'ю давав їй останній шах Ірану Мохаммед Реза Пехлеві, який назвав англійку «єдиною людиною, з якою йому хотілося б поговорити».

До того, як стати репортеркою, Голлінгворт допомагала тисячам людей врятуватися від гітлерівських військ, роблячи для них британські візи. Одна з тих, кому допомагала журналістка, Марго Станьєр, згадувала її як «велику пані, яка була в правильному місці в правильний час»[5].

Сама репортерка ледве уникла смерті в 1946 році, коли вибух бомби зруйнував готель «Цар Давид» в Єрусалимі. Біля 1000 людей загинули внаслідок вибуху, від епіцентру якого Холлінгворт перебувала всього за 300 ярдів (274 м)[5].

В Бейруті Клер Голлінгворт влаштувала стеження за радянським резидентом Кімом Філбі. Будучи переконаною, що Філбі був частиною шпигунської мережі, яка включала Гая Берджесса і Дональда Мак-Лейна (вивезені в СРСР у 1951 році), вона написала, що він теж утік до Росії. Зараз відомо, що 23 січня 1963 року Кіма Філбі нелегально переправили до СРСР, де він проживав до самої своєї смерті в 1988 році[5].

Голлінгворт отримала Почесну нагороду Премії ім. Джеймса Кемерона з журналістики в 1994 році та найбільше достягнення за її кар’єру — премію телепрограми "What the Papers Say" ("Про що говорять газети") в 1999 році[5].

Останні сорок років свого життя журналістка прожила в Гонконзі, до того попрацювавши в столиці Китаю Пекіні в 1970-х роках[5].

Померла 10 січня 2017 року в Гонконзі в віці 105 років[5].

Особисте життя[ред.ред. код]

Голлінгворт була двічі заміжня. Вона вийшла за Ванделера Робінсона, який працював у Лізі Союзу Націй в 1936 році, вони розлучилися в 1951 році. Потім вона вийшла заміж за Джеффрі Хоара, близькосхідного кореспондента «Таймс». Хоар помер в 1965 році.

Бібліографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]