Джордж Берклі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Джордж Берклі
George Berkeley
Західна філософія
John Smibert - Bishop George Berkeley - Google Art Project.jpg
Єпископ Джордж Берклі
Народження 12 березня 1685(1685-03-12)
графство Кілкенні, Ірландія
Смерть 12 січня 1753(1753-01-12) (67 років)
Оксфорд, Англія
Поховання Christ Church Cathedral[d]
Громадянство (підданство) Royal Standard of Ireland (1542–1801).svg Королівство Ірландія
Знання мов
  • англійська мова[1]
  • латинська мова
  • французька
  • Ім'я при народженні George Berkeley
    Діяльність
  • Anglican priest[d]
  • письменник
  • епістемолог[d]
  • metaphysician[d]
  • філософ науки[d]
  • Школа / Традиція ідеалізм, емпіризм
    Значні ідеї Суб'єктивний ідеалізм
    Вплинув Девід Юм, Іммануїл Кант, Артур Шопенгауер
    Alma mater Трініті Коледж і Kilkenny College[d]
    Літературний напрям eмпіризм
    Зазнав впливу
  • Джон Локк, Ніколя Мальбранш
  • Визначний твір
  • De Motu[d]
  • An Essay Towards a New Theory of Vision[d]
  • A Treatise Concerning the Principles of Human Knowledge[d]
  • Three Dialogues between Hylas and Philonous[d]
  • The Theory of Vision, or Visual Language[d]
  • The Analyst[d]
  • Siris[d]
  • The Querist[d]
  • Історичний період Філософія XVII століття
    Посада Bishop of Cloyne[d], Dean of Derry[d] і Dean of Dromore[d]
    Конфесія Англіканство
    У шлюбі з Anne Forster[d][2]
    Діти
  • Lucia Berkeley[d][2]
  • Henry Berkeley[d][2]
  • George Berkeley[d][2]

  • CMNS: George Berkeley на Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Джо́рдж Бе́рклі (англ. George Berkeley відомий також як: єпископ Джордж Берклі; 12 березня 1685 — 14 січня 1753) — впливовий ірландський філософ, англіканський єпископ (за хрещенням — протестант) відомий своїми роботами про (суб'єктивний ідеалізм, підсумований в його книзі «Бути це відчувати» (лат. «Esse est percipi»)). Теорія Берклі стверджує, що індивідууми можуть лише безпосередньо знати відчуття й ідеї об'єктів, — а не абстракції, такі, як-от: «речовина». Він написав цілий ряд робіт, найвідоміша з яких — «Трактат про принципи людського знання» (1710) і «Три діалоги між Хілом та Філоном» (1713) (Філон, «Коханець розуму», представляв самого Берклі. Хіли, названі за старогрецьким словом що означає «речовина», представляли ідеї Лока). В 1734 він опублікував книгу «Аналітик», критику основ науки, дуже впливову в подальшому розвитку математики.

    Місто Берклі (Каліфорнія) та університет, який там знаходиться, названі на його честь. Житловий коледж в Єльському університеті також носить його ім'я.

    Біографічні відомості[ред. | ред. код]

    Берклі народився поблизу Томастауна (графство Кілкенні, Ірландія). Вчився спершу в коледжі в Кілкенні, потім у Коледжі пресв. Трійці (англ. Trinity College) в Дубліні. У 1721 р. був призначений придворним проповідником намісника ірландського герцога Грефтона, а незабаром деканом міста Деррі. Одержавши по заповіту чималий спадок, Берклі зробив пропозицію заснувати на Бермудських островах місіонерський навчальний заклад для навернення язичників Північної Америки до християнства. План Берклі не тільки зустріли співчутливо впливові представники англійської аристократії, але й знайшов підтримку в парламенті: 1728 Берклі залишив своє деканство і разом із однодумцями відправився до Род-Айленду, щоб приступити до виконання плану. Справа закінчилася, проте, найнесподіванішим чином — віддалившись на Бермудські острови, місія була забута як англійським суспільством, так і парламентом — і, за браком коштів, повинна була повернутися назад.

    Берклі мав обширну і багатобічну освіту, не був чужий жодній галузі людського знання і благородним характером вселяв до себе пошану в тих, хто зустрічався з ним.

    Філософія Берклі[ред. | ред. код]

    Філософський світогляд Берклі розвивався частково як протест проти панівних в його час реалістичних і матеріалістичних ідей, частково під впливом сенсуалізму Локка.

    Згідно з теорією Берклі, тільки дух існує насправді, весь же матеріальний світ — лише обман наших відчуттів; мимовільність цього обману корениться в первинних уявленнях, збуджених душею всіх душ — самим Богом. Цей спіритуалізм Берклі послужив приводом для численних непорозумінь і налаштував проти Берклі як філософів, так і богословів.

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]