Валюта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українські гривні (2007)
Українські 1-гривневі монети

Валю́та (італ. valuta — «цінність», «вартість» від лат. valere — «мати силу, коштувати») — грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку в торгових операціях.

Європейський банк реконструкції та розвитку надає визначення терміну: «Валюта – означає законний засіб грошового обігу країни, який є законним платіжним засобом для сплати державних і приватних боргів у цій країні».[1]

Валютою, зазвичай, є монети та банкноти певної держави, які є фізичним аспектом національної грошової маси. Інша частина грошової маси країни складається з банківських депозитів (депозитних грошей), власність на яку може бути передана за допомогою чеків, дебетових карток або інших форм грошових переказів. Депозитні гроші і валюта є грошима у тому сенсі, що обидва вони є допустимими як засіб платежу[2].

Історично як валюту використовували золото і срібло та інші метали, які мають власну мінову вартість. Тепер роль валюти виконують здебільшого кредитно-паперові гроші, вартість яких визначається законодавчо. На території держави її валюта проголошується законодавством законним платіжним засобом, тобто є обов'язковою до прийому для оплати будь-якого платежу. Відмова від такого прийому є порушенням закону.

Станом на 2015 рік, у світі налічується близько 150 валют різних держав та валютних об'єднань.

Етимологія[ред. | ред. код]

Валюта — російське, білоруське валюта, польське, верхньолужицьке waluta, чеське, словацьке valuta, болгарське, македонське, сербохорватське валута, словенське valuta; — запозичено з італійської мови через посередництво російської і, можливо,[3] польської та німецької мов; італійське valuta «цінність, вартість» походить від лат. valere «мати силу, коштувати».[3]

Поняття валюти[ред. | ред. код]

Поняття валюта вживається в трьох значеннях:

Сучасна валюта поділяється на:

  • вільно конвертовану (яку вільно можуть обмінювати на валюту будь-якої країни як фізичні, так і юридичні особи), якою можуть розраховуватися за експортно-імпортні операції, депонувати в національних банках та інше)
  • частково конвертовану (обмін якої частково обмежується для певних категорій фізичних і юридичних осіб і для окремих видів операцій).

Часткова конвертованість означає допущення лише зовнішньої конвертованості і тільки в поточних, а інколи лише в зовнішньоторгівельних операціях.

Розрізняють також неконвертовану валюту, що означає заборону держави на проведення будь-яких операцій щодо обміну національної валюти на іноземну або дозвіл це робити за погодженням уповноважених валютних органів.

Виділяють також національні і резервні (ключові) валюти.

Національна валюта — випущена державою (її центральним банком) і перебуває в обігу переважно на території цієї держави.

Валютні цінності[ред. | ред. код]

Українське законодавство використовує загальний термін «валютні цінності», який включає:

Класифікації валюти[ред. | ред. код]

Існує багато класифікацій валюти, зокрема:

За державою-емітентом[ред. | ред. код]

  • національна
  • іноземна
  • колективна (наприклад, СПЗ (SDR), ще раніше існувала ЕКЮ, зараз — євро)

За можливістю обміну на іншу валюту[ред. | ред. код]

Конвертованість валюти означає можливість для особи, компанії або державного органу перевести місцеву валюту в іншу валюту або навпаки з/без втручання центрального банку чи уряду. На підставі зазначених вище обмежень та свободи і легкості обміну, валюти поділяються на:

  • вільно конвертовані — коли немає ніяких обмежень на кількість валюти, яка може бути продана на міжнародному ринку, і уряд не нав'язує штучно фіксовану вартість або мінімальну вартість валюти у міжнародній торгівлі. Прикладами повністю конвертованих валют долар США та Євро, що є одними з основних валют, якими торгують на ринку Форекс.
  • частково конвертовані — центральні банки здійснюють контроль над іноземними інвестиціями, що ідуть в/з країни, а, одночасно, більшість вітчизняних торговельних операцій відбуваються без будь-яких спеціальних вимог; існують значні обмеження на закордонні інвестиції, часто, щоб конвертувати на інші валюти, потрібні спеціальні дозволи. Прикладом частково конвертованої валюти є індійська рупія та українська гривня.
  • неконвертовані валюти не можуть брати участь у міжнародному ринку FOREX, не передбачений обмін цих валют фізичними особами та компаніями. У результаті, ці валюти часто називають заблокованими валютами. Такими валютами є, наприклад, північнокорейська вона і кубинський песо.

За співвідношенням валютних курсів[ред. | ред. код]

  • сильна / тверда (тобто стійка до свого номіналу і до курсів інших валют)
  • слабка / м'яка

За терміном дії[ред. | ред. код]

  • постійна
  • тимчасова

За ступенем використання[ред. | ред. код]

У залежності від фактичного існування виділяють реальну, тобто таку, що виконує безпосередньо функцію грошей або умовну, наприклад, ЕКЮ.

ISO 4217[ред. | ред. код]

Докладніше: ISO 4217

Міжнародна Організація зі Стандартизації у 2001 році опублікувала стандарт ISO 4217[5], який підпорядковує валютам трилітерні та трицифрові коди. Стандарт дозволяє уникнути двозначностей у ситуаціях коли валюти різних країн мають однакову назву. Трилітерні коди складені, як правило, з дволітерного коду країни згідно зі стандартом ISO 3166-1 та першої літери латинської назви валюти. Наприклад, гривня має код UAH, британський фунт стерлінгів — GBP (P від англ. pound — фунт), але PLN для польського злотого, EUR для Євро.

Національна валюта України[ред. | ред. код]

Національна валюта України — гривня — введена у ході грошової реформи, що відбулася 2–16 вересня 1996. Сота частина гривні — копійка. Код валюти: літерний — UAH, цифровий — 980. До реформи в обігу від 1992 перебувала тимчасова валюта, розрахована на перехідний період, — український карбованець (купоно-карбованець). При грошовій реформі за встановленим курсом були перераховані у гривні ціни, тарифи, оклади й ставки заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках юридичних осіб, а також вклади громадян. Перерахунок здійснювався з розрахунку 100 000 крб за одну гривню.

Валютні операції[ред. | ред. код]

Валютні операції — це:

  1. операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
  2. операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
  3. операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Випуск і контроль[ред. | ред. код]

У більшості випадків монополію над випуском власної валюти має центральний банк держави. Окрім виключного права емісії готівки, центральний банк регулює також процес утворення безготівкової грошової маси комерційними банками, використовуючи засоби монетарної політики. Для полегшення торгівлі між зонами, які обслуговуються різними валютами, існують обмінні курси. Залежно від режиму обміну валюти можуть мати або плаваючий або фіксований курс.

У країнах, що мають контроль над власною валютою, його здійснює або центральний банк, або міністерство фінансів. У будь-якому випадку, відповідну інституцію називають монетарним органом. Монетарний орган до значного ступеня незалежний від уряду. Наприклад, у США Федеральна резервна система діє без нагляду ні з боку законодавчої, ні з боку виконавчої влади. Важливо, що монетарний орган створений і підтримується урядом, тож його незалежність може бути зменшена або відмінена. Однак практично, відміна повноважень монетарного органу малоймовірна. У більшості Західних країн монетарний орган до великого ступеня незалежний від уряду.

Валютне регулювання[ред. | ред. код]

Валютне регулювання — діяльність держави, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення угод з валютою та валютними цінностями.

У законодавчому та адміністративному порядку з метою підтримки рівноваги платіжного балансу та стійкості валюти встановлюється сукупність правил і норм із обмеження операцій з іноземною валютою, золотом та іншими валютними цінностями (регулювання ввезення і вивезення та переказів валюти, заборона вільного продажу, державний контроль за валютними операціями, обов'язковий продаж частини валютної виручки підприємств, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик). У багатьох країнах також встановлено ліміти на вивезення валюти за кордон та введено спеціальну систему дозволів на надання кредитів іноземним юридичним особам. Валютне регулювання є переважно нормативним і здійснюється переважно шляхом укладання міжнародних валютних угод та видання національних нормативно-правових актів[6].

Валютний ринок[ред. | ред. код]

Докладніше: Форекс

Торгівля валютами проводиться на валютних ринках. Валютний ринок (форекс, forex, FX від англ. foreign exchange market) — глобальний децентралізований сектор фінансового ринку призначений для торгівлі валютами та похідними фінансовими інструментами базованими на курсах валют. Форекс працює 24 години на добу з перервою на вихідні. Валютний ринок формує відносну ціну валют[7]. Середні денні обороти на валютному ринку постійно зростають. Згідно з рапортом Банку міжнародних розрахунків у квітні 2010 року обсяг денних торгів становив 3,98 трильйонів доларів США порівняно з 1,7 трильйонів доларів у 1998 році. З квоти 3,98 трильйонів доларів на спотові операції припадало 1,5 трильйона доларів, а на термінові контракти та інші похідні інструменти — 2,5 трильйона доларів[8].

Валютна система[ред. | ред. код]

Валютна система а) система валютних відносин б) державно-правова форма організації валютних відносин За територіальною ознакою розмежовують: національну, регіональну та світову валютну систему.

Елементи національної валютної системи[ред. | ред. код]

  • Національна валюта
  • Паритет національної валюти
  • Умови конвертованості
  • Режим курсу національної валюти
  • Валютні обмеження / валютний контроль
  • Національне регулювання міжнародної валютної ліквідності держави
  • Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу
  • Регламентація міжнародних розрахунків за участю цієї держави
  • Режим національного валютного чи золоторезервного ринку
  • Національні органи валютного регулювання і валютного контролю

Становлення та розвиток міжнародної валютної системи[ред. | ред. код]

Золотий стандарт[ред. | ред. код]

Докладніше: Золотий стандарт

Історично спочатку виникли національні валютні системи. Міжнародна валютна система сформувалася до середини XIX ст. В її основі лежав так званий золотий стандарт, характерними ознаками якого є:

  • обіг золотих монет та їх необмежене карбування державними монетними дворами;
  • вільний обмін кредитних грошей на золоті монети за номіналом;
  • відсутність обмежень на ввіз та вивіз золота;
  • використання на внутрішньому ринку поряд з золотими монетами і банкнотами розмінної монети та державних паперових грошей з примусовим курсом до золота через встановлення золотого вмісту національної грошової одиниці (золотий паритет).

Золотий стандарт діяв з 1816 року, коли вперше був офіційно введений у Великій Британії, до 1914 року, хоча окремі елементи збереглися до 1970-х років. Юридично міжнародну валютну систему було закріплено у 1867 році на Паризькій конференції. Паризька валютна система ґрунтувалася на золотомонетному стандарті як формі золотого стандарту. Встановлювався режим вільно плаваючих валютних курсів, в основі якого лежали ринковий попит і пропозиція. Ці коливання обмежувалися так званими золотими точками, котрі являли собою межі відхилень курсів валют від монетного паритету. Максимальний (імпортний) курс дорівнював монетному паритету плюс витрати при транспортуванні золота за кордон; мінімальний (експортний) дорівнював монетному паритету мінус транспортні витрати. У період золотомонетного стандарту ці точки виконували роль стихійного регулятора коливань курсів.

Валютна система, заснована на золотомонетному стандарті, виключала інфляцію, так як зайві по відношенню до потреб обігу золоті гроші накопичувалися у вигляді скарбів. Крім того, вільний перелив золота з однієї країни в іншу мав велике значення для встановлення валютних паритетів, і вони були більш-менш стабільними. Золотомонетний стандарт виступав, як автоматичний регулятор світової валютної системи та світового ринку.

В умовах золотомонетного стандарту банки окремих країн були зобов'язані обмінювати паперові гроші на золото за номіналом, тобто за вартістю, зазначеною на цих грошах. Тому неможливо було випускати безконтрольну кількість паперових грошей. У період Першої світової війни в усіх країнах почались інфляційні процеси. Ціни зросли, але цей процес вже не супроводжувався переливом золота з країни в країну, тому що золото стало стратегічним товаром. В результаті зростання витрат на військові потреби його резерви скоротилися. Скрізь, крім США, було припинено обмін банкнот на золото. У 1920-і роки в Англії, Франції та США був введений так званий золотозлитковий стандарт, при якому банкноти обмінювалися на золоті злитки вагою 12,5 кг. Для цього, природно, у банку до оплати була потрібна досить велика сума в банкнотах. В результаті у період дії золотозлиткового стандарту золото застосовувалося лише у міжнародних розрахунках. Цей стандарт був останнім етапом панування «чистого» золотого стандарту і проіснував до Великої депресії.

Золотовалютний стандарт[ред. | ред. код]

В інших країнах передбачався обмін кредитних грошей на девізи (платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків) у валютах країн золотозлиткового стандарту, а потім на золото (так званий золотодевізний стандарт). На Генуезькій конференції в 1922 році було закріплено перехід до золотодевізного стандарту. Девізами валют виступали американський долар, французький франк, англійський фунт стерлінгів. Національні кредитні гроші стали використовуватися як міжнародні платіжно-резервні засоби, був відновлений режим коливних валютних курсів. У результаті світова валютна система стала представляти, по суті, декілька конкуруючих між собою валютних блоків. Крім того, золотодевізний стандарт створював потенційну можливість відриву валют від золотої основи та виникнення інфляції. У міжвоєнний період багато країн відмовилися від цього стандарту і вийшли з системи золотодевізного стандарту. Золотодевізна валютна система зазнала краху.

У період Другої світової війни знову зросла роль золота як світового резервного і платіжного засобу, а купівельна спроможність грошей постійно знижувалася в результаті інфляції. У 1944 році через кризу світової валютної системи, з одного боку, та необхідність зміцнення та нарощування міжнародних економічних зв'язків — з іншого, було розроблено і прийнято проект нової Бреттон-Вудської валютної системи. Основні положення системи зводилися до такого:

  • встановлено тверді обмінні курси країн-учасниць до курсу провідної валюти (долар США);
  • курс провідної валюти був фіксований у золоті;
  • центральні банки повинні були підтримувати фіксований курс своєї валюти по відношенню до провідної валюті за допомогою валютних інтервенцій.

Так як відповідно до Бреттон-Вудської угоди лише валюта однієї країни зберігала зв'язок із золотом (долар США), то цю валютну систему називають іноді золотодоларовою та розглядають як останній варіант золотовалютного стандарту[9] .

У результаті Бреттон-Вудської конференції були створені Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) як спеціалізовані установи ООН.

Система плаваючих валютних курсів[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни США стали провідною світовою державою. При золотодоларовому стандарті світова система стала залежати від стану американського долара і успішного функціонування економіки цієї країни. Однак по мірі відновлення економік, зруйнованих війною, і ширшого використання інших національних валют (ФРН, Швейцарії, Японії) долар поступово втрачав монопольне становище у валютних відносинах, а валюти деяких країн стали ширше використовуватись як міжнародний платіжний і резервний засіб. У результаті сформувалися три валютних центри: США, ЄС та Японія.

Світова економічна криза кінця 1960-х років супроводжувалася і валютною кризою. Валютна система, заснована насамперед на доларі, зайшла в суперечність з інтернаціоналізацією світового господарства. У результаті ослаблення економічних позицій США збільшився зовнішній борг країни (за 1948—1971 роки у 8,5 разів), а офіційні валютні резерви скоротилися в 2,4 рази. Виявилась недостача золотовалютних резервів для забезпечення платоспроможності за зовнішніми зобов'язаннями багатьох країн. На вільних ринках золота у травні 1969 його ціна була вищою від офіційної на 20-25 %. У березні 1969 «золотий пул» було розпущено[10].

У результаті загострення міжнародної валютної ліквідності (тобто легко реалізованих цінностей, які можуть бути використані для погашення боргових зобов'язань) у 1970 році МВФ були випущені так звані Спеціальні права запозичення (СПЗ, англ. special drawing rights, SDR, SDRs; код валюти за ISO 4217 — XDR) і обумовлені зобов'язання країн — членів МВФ надавати один одному кредити пропорційно до своїх квот в основному капіталі МВФ, що було націлене на подальше скорочення сфери застосування золота в міжнародних розрахунках. У 1971 році США відмовилися від обміну долара на золото за офіційним курсом (35 доларів за одну тройську унцію золота для центральних банків інших країн). Ціна на золото на світових ринках ще більше підскочила. Підтримувати систему фіксованих валютних курсів стало неможливо. Бреттон-Вудська система практично перестала працювати. Долар втратив право бути єдиною резервною валютою. Роль резервних додатково почали виконувати валюти інших країн (марка ФРН, швейцарський франк, японська єна, СПЗ). Хаос міжнародних валютних відносин вилився в 1976 році в угоди (набрали чинності 1 квітня 1978 року), підписані в Кінгстоні (Ямайка), в результаті чого сформувалася так звана Ямайська валютна система. За цими угодами:

  • завершено демонетизацію золота, скасовано його офіційну ціну і золотий паритет;
  • узаконено режим плаваючих (вільних) валютних курсів;
  • базою сучасної валютної системи проголошено міжнародну розрахункову одиницю СПЗ, а замість системи золото — долар — національна валюта впроваджено систему СПЗ — національна валюта.

Ці заходи були спрямовані на забезпечення збалансованості розрахунків між країнами.

Наприкінці XX ст. стало популярним кредитування через МВФ з метою скорочення дефіциту платіжних балансів. У результаті ямайських угод фактично була закріплена тенденція до багатовалютного стандарту і виділенню регіональних валютних систем США, країн Західної Європи, Японії. Проте насправді основною валютою в міжнародних економічних відносинах був і є досі американський долар. Його частка в світовій економіці у 2016 рості становила 87,6 % .

Найпоширеніші валюти[ред. | ред. код]

За обсягами торгівлі[ред. | ред. код]

Нижче в таблиці поданий рейтинг валют з найбільшою часткою торгівлі на міжнародному валютному ринку. Дані Банку міжнародних розрахунків (БМР), станом на квітень 2016. В рейтинг включені тільки валюти країн-членів БМР.[11]

Рейтинг Валюта Код ISO 4217
(символ)
Частка, %
1
СШАДолар США
USD ($)
87,6 %
2
Європейський СоюзЄвро
EUR (€)
31,4 %
3
ЯпоніяЯпонська єна
JPY (¥)
21,6 %
4
Велика БританіяБританський фунт
GBP (£)
12,8 %
5
АвстраліяАвстралійський долар
AUD (A$)
6,9 %
6
КанадаКанадський долар
CAD (C$)
5,1 %
7
ШвейцаріяШвейцарський франк
CHF (Fr)
4,8 %
8
КНРКитайський юань
CNY (元)
4,0 %
9
ШвеціяШведська крона
SEK (kr)
2,2 %
10
Нова ЗеландіяНовозеландський долар
NZD (NZ$)
2,1 %
11
МексикаМексиканський песо
MXN ($)
1,9 %
12
СінгапурСінгапурський долар
SGD (S$)
1,8 %
13
ГонконгГонконгський долар
HKD (HK$)
1,7 %
14
Норвегія Норвезька крона
NOK (kr)
1,7 %
15
Південна Корея Південнокорейська вона
KRW (₩)
1,7 %
16
ТуреччинаТурецька ліра
TRY (₺)
1,4 %
17
РосіяРосійський рубль
RUB (₽)
1,1 %
18
Індія Індійська рупія
INR (₹)
1,1 %
19
Бразилія Бразильський реал
BRL (R$)
1,0 %
20
ПАР Південноафриканський ранд
ZAR (R)
1,0 %
Інші 7,1 %
Разом * 200,0 %

Примітки:
* Загальна сума становить 200 % оскільки в процесі торгівлі (обміну) беруть участь дві валюти.

За розміщеними резервами[ред. | ред. код]

Нижче в таблиці поданий рейтинг валют з найбільшою часткою розміщених у них офіційних валютних резервів у світі. Дані Міжнародного валютного фонду.

Розподіл за валютами офіційних валютних резервів у світі:
2017 2016 2015 2014 2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 1999
Долар США 62,70 % 65,34 % 65,72 % 65,14 % 61,24 % 61,47 % 62,59 % 62,14 % 62,05 % 63,77 % 63,87 % 65,04 % 66,51 % 65,51 % 65,45 % 66,50 % 71,51 % 71,13 % 71,01 %
Євро 20,15 % 19,13 % 19,14 % 21,20 % 24,20 % 24,05 % 24,40 % 25,71 % 27,66 % 26,21 % 26,14 % 24,99 % 23,89 % 24,68 % 25,03 % 23,65 % 19,18 % 18,29 % 17,90 %
Японська єна 4,89 % 3,95 % 3,75 % 3,54 % 3,82 % 4,09 % 3,61 % 3,66 % 2,90 % 3,47 % 3,18 % 3,46 % 3,96 % 4,28 % 4,42 % 4,94 % 5,04 % 6,06 % 6,37 %
Британський фунт 4,54 % 4,34 % 4,71 % 3,70 % 3,98 % 4,04 % 3,83 % 3,94 % 4,25 % 4,22 % 4,82 % 4,52 % 3,75 % 3,49 % 2,86 % 2,92 % 2,70 % 2,75 % 2,89 %
Канадський долар 2,02 % 1,94 % 1,77 % 1,75 % 1,83 % 1,42 %
Австралійський долар 1,80 % 1,69 % 1,77 % 1,59 % 1,82 % 1,46 %
Китайський юань 1,23 % 1,08 %
Швейцарський франк 0,18 % 0,16 % 0,27 % 0,24 % 0,27 % 0,21 % 0,08 % 0,13 % 0,12 % 0,14 % 0,16 % 0,17 % 0,15 % 0,17 % 0,23 % 0,41 % 0,25 % 0,27 % 0,23 %
Інші 2,50 % 2,37 % 2,86 % 2,83 % 2,84 % 3,26 % 5,49 % 4,43 % 3,04 % 2,20 % 1,83 % 1,81 % 1,74 % 1,87 % 2,01 % 1,58 % 1,31 % 1,49 % 1,60 %
Джерело: World Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves Міжнародний валютний фонд

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Стандартні положення та умови Європейського банку реконструкції та розвитку від 1 травня 2006 року
  2. Bernstein, Peter (2008) [1965]. Chapters 4–5. A Primer on Money, Banking and Gold (вид. 3rd). Hoboken, NJ: Wiley. ISBN 978-0-470-28758-3. OCLC 233484849. 
  3. а б Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том перший (А-Г) / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), І. К. Білодід, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін. — К.: Наук. думка, 1982. (с.:327)
  4. Митний кодекс України (від 13.03.2012 № 4495-VI, Редакція від 04.07.2018)
  5. Current currencies & funds (англ.)
  6. Валютне регулювання // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  7. The Economist — Guide to the Financial Markets (pdf)(англ.)
  8. 2010 Triennial Central Bank Survey, Банк міжнародних розрахунків. (англ.)
  9. Стандарт золотодоларовий // Міжнародний бізнес-портал «Ivreme»
  10. Экономическая теория: учебник для бакалавров / Под ред. К. Н. Лобачевой. — 3-е изд., перераб. и доп. — М .: Издательство Юрайт, 2012. — 516 с. — ISBN 978-5-9916-1456-6
  11. Triennial Central Bank Survey Foreign exchange turnover in April 2016 (PDF). Triennial Central Bank Survey. Basel, Switzerland: Bank for International Settlements. 11 December 2016. с. 7. Процитовано 22 March 2017. 

Література[ред. | ред. код]

  • Міжнародні розрахунки і валютні операції : навч.-метод. посіб. / І. М. Шевчук ; Львів. комерц. акад. — Л., 2004. — 147 c. — Бібліогр.: 34 назви.
  • Облік і контроль банківських операцій з іноземною валютою : моногр. / Б. Ф. Усач, Г. П. Стадник ; Нац. банк України, Львів. банк. ін-т. — Л., 2005. — 142 c. — Бібліогр.: с. 137—141.
  • Рогач О. І., Чугаєв О. А.. Валюта // Українська дипломатична енциклопедія : у 2-х т. / редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К : Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-X.

Посилання[ред. | ред. код]