Інгмар Бергман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Берґман Інґмар)
Перейти до: навігація, пошук
Інгмар Бергман
Ingmar Bergman
Ingmar Bergman (1966).jpg
Інгмар Бергман, 1966
Дата народження 14 липня 1918(1918-07-14)[1][2][3][4][5][6][7][8]
Місце народження Уппсала
Дата смерті 30 липня 2007(2007-07-30)[9][2][4][5][6][10][8] (89 років)
Місце смерті Форьо
Поховання
Національність шведи
Громадянство Швеція Швеція
Професія кінорежисер
Alma mater Стокгольмський університет
Діти Lena Bergman[d], Eva Bergman[d], Jan Bergman[d], Anna Bergman[d], Mats Bergman[d], Maria von Rosen[d], Daniel Bergman[d][11] і Лінн Ульман
IMDb ID 0000005
Автограф Ingmar Bergman Signature.png
ingmarbergman.se
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Інгмар Бергман у Вікісховищі

І́нгмар Бе́ргман або І́нґмар Бе́рґман[12][13] (Аудіо Ingmar Bergmanопис файлу; 14 липня 1918 — 30 липня 2007) — шведський режисер театру й кіно, сценарист, письменник, один з головних творців авторського кіно XX сторіччя.

Біографія[ред.ред. код]

Бергман закінчив Стокгольмський університет, де вивчав літературу й історію мистецтв. Професійно працювати у кіно він почав у 1941 році, редагуючи сценарії. Невдовзі написав власний сценарій під назвою «Цькування» (сатирична інтерпретація власних спогадів про шкільні роки), екранізований Альфом Шеберґом у 1944 році.

Після успіху «Цькування» Бергману довірили знімати власні фільми. І хоча перша спроба — «Криза» (1945) — обернулася творчим і комерційним провалом, йому все ж вдалося реабілітуватися у своїй наступній роботі — «Дощеві над нашим коханням» (1946). Світове визнання здобули його режисерські роботи 19501960-х років — «Сунична галявина», «Сьома печатка», «Усмішки літньої ночі», «Мовчання», «Персона».

Режисер активно працював у кіно й далі, причому майже до всіх своїх картин сценарії писав сам. У 1970-ті — 80-ті роки на екрани вийшли «Дотик», «Осіння соната», «З життя маріонеток», «Зміїне яйце», «Фанні та Олександр».

Цвинтар на острові Форьо

Інгмар Бергман, розпочавши свій шлях як театральний режисер, і надалі не розлучався з театром і ставив п'єси Шекспіра, Ібсена, Чехова, Стріндберга.

Режисер продовжував активно працювати в кіно в наступні десятиліття. У 1970—1980-і роки на екрани вийшли «Шепоти і крики», фільм «Сцени з подружнього життя», що складається із низки окремих серій, «Осіння соната» (де в головну роль зіграла Інгрід Бергман), «З життя маріонеток», грандіозні «Фанні та Олександр» та інші.

Основні теми творчості Інгмара Бергмана — криза релігії, криза традиційної сім'ї, криза особистості; пошуки справжніх відносин між людьми. Роблячи основну ставку на великий план осіб, які передають складну гаму почуттів, Бергман з допомогою своїх акторів висловлює найскладніші переживання екзистенціальної зустрічі людини з правдою про світ всередині і навколо себе.

Могила митця та його дружини Інґрід

Його дев'ять дітей також стали в основному діячами культури і мистецтва. Син Даніель Бергман був режисером художнього фільму «Недільні діти». Згідно з оцінками, Бергман залишив спадкоємцям близько 7,1 мільйона доларів США. Бергман був власником акціонерної компанії Cinematography Aktiebolag, пов'язаної з виробництвом кіно. Останні роки кінорежисер проводив на маленькому острові Форьо в Балтійському морі, де у нього було кілька будинків і власний міні-кінотеатр.

Похований разом з останньою дружиною Інґрід на прилеглому до кірхи цвинтарі на острові Форьо.

Нагороди[ред.ред. код]


Фільмографія[ред.ред. код]

Сценарист[ред.ред. код]

Театральні постановки[ред.ред. код]

Вшанування[ред.ред. код]

6 квітня 2011 року Банк Швеції повідомив про плани випуску в 2014—2015 році нової серії грошових знаків. На аверсі купюри в 200 шведських крон розміщено портрет Інгмара Бергмана та епізод зі зйомок Сьомої печатки; на зворотному боці — раукари острова Форьо.[14][15]

В 2013 році в приміщенні старої школи на острові Форьо (де режисер знімав і жив) відкрито Bergman Center — музей присвячений Бергману.

Літературні твори[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бергман Ингмар // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. RKDartists
  4. а б SNAC
  5. а б Internet Broadway Database — 2000.
  6. а б Itaú Cultural Enciclopédia Itaú Cultural São Paulo: Itaú Cultural, 1987. — ISBN 978-85-7979-060-7
  7. The Peerage
  8. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  9. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118509519 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  10. Find a Grave — 1995.
  11. Daniel Bergman
  12. Дещо про Фріца Ланґа, Орсона Веллса, Жака Таті, Жана Ренуара, Альфреда Гічкока й Інґмара Берґмана — Кіноколо
  13. Інґмар Берґман: відхід. — Радіо Свобода
  14. Sweden's new banknotes and coins: сообщение на официальном сайте Банка Швеции.(англ.) (Перевірено 3 серпня 2011)
  15. Новые лица шведских крон // Бонистика. Энциклопедия банкнот мира. — 6 апреля 2011.(Перевірено 3 серпня 2011)
  16. Довірливі розмови. Видавництво Старого Лева. Процитовано 2018-02-14. 
  17. Недільне дитя. Видавництво Старого Лева. Процитовано 2018-05-18. 

Посилання[ред.ред. код]